У рідні Нехайки завітала на баскому багряно-жовтому коні золотокоса господарка Осінь зі своїми дарами. Вона ж і запросила нас до сільського парку. Пройшовши кілька кроків, ми зупинилися, зачаровані неймовірною красою. Потім розбіглися: хтось підібрав із землі жменьку жовто-золотих листочків, а комусь сподобалися багряно-червоні, помережені химерними візерунками. Всі помилувалися білочкою, яка перескакувала з гілки на гілку. Радісні і щасливі, сповнені бажанням створити із осінніх дарів витвори, ми повернулися до класу.